ЗІ ШВЕЦІЇ ДО УКРАЇНИ: ДОСВІД ПАРТІЙНОГО БУДІВНИЦТВА ТА ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

Політика в Швеції — не надприбутки та влада. В першу чергу — це надвідповідальність. Після перебування в Стокгольмі та спілкування з представниками різних професій та соціальних груп, розумієш, що бути політиком тут не так модно, як в Україні. Самовираження та хобі як робота — основні пріоритети для шведів.

Однак є й такі, як наприклад Матіас Тегнер — молодий депутат від Соціал-демократичної партії, хто, спробувавши себе в бізнесі, вирішує піти в політику. Зміни в особистісному плані та «пошук себе» — основні життєві принципи більшості шведів, чого не можна сказати про політичні партії. Радикальних змін та відмови від основних пріоритетів годі й чекати.

Те, що формується протягом років, не можна запозичити. Традиції — суттєвий додаток до економічного процвітання, а нерідко — й головна причина останнього. Більш ніж столітня історія найбільших політичних партій Швеції свідчить про те, що стійкий партійно-політичний ландшафт — це результат своєчасного реагування на нові виклики, постійного розвитку партій та політичного компромісу.

Шведський соціалізм має довгу історію. Шведська соціал-демократична партія — найстаріша в країні. Не зважаючи на приналежність до лівого спектру, протягом історії партія змінювала певним чином свої пріоритети, пристосовуючись до часових змін та ідеологічних запитів населення. Наразі пріоритетами партії є Свобода, Солідарність та Рівність. Структура включає в себе локальні клуби, робітничі комуни, партійні райони та національний рівень.

Другою найбільшою партією — є Помірна коаліційна партія, що сповідує ліберальний консерватизм. Партія теж має більш ніж столітню історію. Після зустрічі з Крістером Хамарбергом, депутатом парламенту, членом помірної партії та одночасно головою шведсько-української парламентської групи, відчувається помітний євроскептицизм та підкреслення особливостей шведської політичної культури. «Україна — не Швеція» — підсумовує він, коли мова заходить про те, який саме шведський досвід був би корисним для України.

Політичні традиції vs популярна особистість

Україна на сьогодні переживає період, коли політичні партії — це або олігархічний проект, або об’єднання навколо сильної особистості. Зрозуміло, що відсутність політичних партій з довгими традиціями обумовлена комуністичним минулим — Швеції вдалось цього уникнути. Однак, і за недовгу історію незалежності в нас так і не сформувались партії, які б були ровесниками незалежної України чи, принаймні, протягом 15 років зберігали ключові позиції. Тому, в першу чергу в Україні б доречно приділити увагу саме формуванню стійких (сталих) та послідовних у своєму розвитку та пріоритетах партій. Це дозволить українцям в майбутньому знати, хто насправді захищатиме їхні інтереси, а не дебютуватиме на виборах з популістськими лозунгами.

Конкурентні заробітні плати парламентарів

Швеція відома, передусім, високим рівнем життя. Середня заробітна плата вчителя тут дорівнює 4 тис. євро, депутат парламенту отримує 7 тис. Різниця невелика (ще один аргумент на користь того, що в Швеції можна обрати будь-яку професію та не відчувати матеріальних проблем), але суттєва. Зарплата досить велика як для розвинених країн в цілому по світу та дозволяє не думати про додатковий заробіток. Якщо буде вищою — більшість піде на податки. В Україні навіть підвищена недавно зарплата парламентарів, на жаль, не може гарантувати повну концентрацію їхньої уваги під час роботи на державних справах, а не на питаннях власного добробуту.

Фінансування партій

Найбільші шведські партії почуваються впевнено та мають змогу не зраджувати традиціям заради економічних інтересів через те, що мають стабільні та диверсифіковані джерела фінансування. Партії фінансуються державою та шляхом сплати членських внесків. Наприклад, розмір внесків членів СДП складає 24 євро на рік. За українськими партіями зазвичай стоїть олігархічний капітал, який формує реальні пріоритетами партії. Ключовим завданням для України сьогодні є питання прозорого фінансування партій. Символічні партійні внески є також суттєвим фактором, що підвищує інтерес прихильника партії до її роботи. Прийняття Верховною Радою Закону про фінансування політичних партій в першій половині жовтня цього року, який передбачає фінансування з держбюджету, є позитивним кроком на шляху до позитивних змін у цій сфері.

Локальні партії

В Україні партії зазвичай сприймаються як щось дуже далеке від населення. Єдиний контакт – це передвиборче задобрювання та безпосередньо акт голосування. Оцінка діяльності тієї чи іншої партії в Україні відбувається через рівень конфліктності дій партії з інтересами виборця  — «не зробили нічого поганого — от і добре». В Швеції, завдячуючи політичній активності громадян (особливо на локальному рівні), отримати підтримку та пройти до органів влади може та сила, яка представляє реальні інтереси громадян, задовольняючи попит населення. В регіонах існують дуже «вузькопрофільні» партії (single-issue parties), які на локальному рівні мають високий рівень підтримки. Наприклад, «Health Care Party» — утворена у 2005 році на з’їзді в м. Уппсала з декількох регіональних партій, що пройшли до місцевих рад. 

Реагування на нові виклики

Йдемо на чергову зустріч – повз нас проходять колоною палестинські мігранти/біженці, скандуючи лозунги та піднявши прапори Швеції та Палестини. Дисципліновано, під наглядом поліцейських. Бідності в країні майже немає. Сумніватись в цьому інколи змушують цигани, яких нерідко можна зустріти в центрі. Як пояснив українець, що мешкає в Стокгольмі, цигани приїздять до Швеції з інших регіонів ЄС, маючи паспорт громадянина ЄС, а тому знаходяться тут легально. 

Однак не все є так просто. З 1988 року в країні існує крайньо-права політична партія – Шведські демократи —  з представниками якої, на жаль, зустрітись не вдалося. З 2010 року, по мірі того, як криза міграції в Європі посилилась, партія пройшла до парламенту Швеції, отримавши майже 6% голосів. В 2014 — вже майже 13%. Незважаючи на високий рівень толерантності шведського суспільства, радикальні партії стають більш популярними. Окрім популістських заяв, вони також влаштовують безлад в парламенті та нерідко виступають за відставку уряду. Крістер Хамарберг під час зустрічі з ним говорить, що його партії та соціал-демократам доводиться разом протистояти деструктивним для шведського політичного життя діям Шведських демократів. Говорячи про них, він проводить паралелі з Правим сектором та ВО «Свобода» в Україні.   

Здатність партій йти на компроміс

Швеція б ніколи не досягла тих успіхів, що є зараз, якщо б ідеологічно протилежні партії не поступалися частково своїми поглядами заради прийняття спільних рішень на користь держави. Коли на шляху розвитку Швеції постають нові виклики, партії шукають консенсус в тих чи інших питаннях (як наприклад, протистояння крайньо-правим настроям). На жаль, для України політичний компроміс — нечасте явище. Навіть в тих складних умовах, в яких зараз знаходиться Україна, міжпартійні (а також внутрішньопартійні) суперечки та конфлікти нерідко уповільнюють прийняття ключових рішень.        

Зрозуміло, що успіхи реформ напряму залежать від населення та його здатності працювати на користь держави. Швеція свого часу (у 80-х та 90-х рр.) переживала економічні та політичні кризи, які обумовлювали як зміни у структурі економіки (перехід від металургії до наукомісткого виробництва), так і зміни політичного ландшафту (перехід влади від соціалістів до центристської коаліції). Політична культура та політична участь, толерантність та відчуття відповідальності за власні рішення та власний вибір — те, чого певною мірою потребує населення кожної країни задля ефективного всебічного розвитку.

Автор статті щиро дякує Благодійному фонду Богдана Гаврилишина за фінансову та організаційну підтримку поїздки в межах програми “Молодь змінить Україну”. 

Антон Писаренко, 2015 р.