ЯК ШВЕЦІЇ ВДАЛОСЯ СТАТИ САМОЮ ЕКОЛОГІЧНОЮ КРАЇНОЮ В СВІТІ АБО «ВІТАЄМО У ХАММАРБІ»

Колись давно район Хаммарбі був розкішною зоною відпочинку, однак вже на початку 90-х рр. тут утворився жахливий портовий район Стокгольму, що був схожим на сміттєзвалище. Місцевій владі нічого не залишалося, як терміново виправляти ситуацію й розпочати процес відновлення середовища.

На сьогодні тут намагається жити ледве не увесь середній клас Стокгольму, і передусім сімейні люди. Хоча раніше місцева влада розраховувала на інших мешканців – літніх заможних міщан без дітей, із доходами вище середнього. Але унікальні технології і пречудова екологія, а також не дуже високі ціни – залучили сюди саме сім’ї. У цьому районі, як зазначають його мешканці, присутнє вдале поєднання якостей, які б кожен швед назвав «цілісною моделлю міського життя».

Що ж саме вони вкладають у таке поняття?

У Хаммарбі будинки зведені по енергозберігаючим технологіям, які потребують у два рази менше енергії, ніж звичайні. Використані дуже якісні добротні матеріали, частково – зі вторинної сировини, і розраховані на тривалий строк окупності – до 100 років. З часом ціна будівель значно зменшується, і житло стає більш доступним.

Квартира на двох площею у 100 кв. м. вважається надзвичайною розкішшю, тому шведи навчені жити досить лаконічно й виважено – 60-70 кв. м., будинки розташовані досить щільно один до одного, місцевість заселена рясно. Однак, у Хаммарбі жителям виділяють невеликі ділянки землі для городів та теплиць задля вирощування фруктів та овочів.

Також тут є набережна з елементами дикої природи – там проживають лебеді та навіть бобри, а в озері плаває лосось. Так, тварин тут купа, а ось машин зовсім немає, бо потреба відсутня. Ідейні розробники цього проекту із самого початку хотіли, щоб тут так було: оскільки автомобільний транспорт забруднює навколишнє середовище та створює ненависні затори, – було відразу розплановано зручну інфраструктуру. До центра міста можна швидко доїхати трамваєм чи на метро. Багато хто користується велосипедами. Однак подбали і про тих, кому дійсно може знадобитися авто. Створили систему загального користування автомобілів. За дійсно низьку ціну можна взяти в оренду машину, забронювавши та оплативши її завчасно на сайті, ціна буде залежати від тривалості оренди й пробігу автомобіля. Свій автомобіль треба заправляти, ремонтувати, паркувати, а при наявності такого сервісу усі витрати не перевищують 150 євро на місяць, і жодних проблем.

Шведи дуже рідко користуються автомобілями, лише на вихідних, оскільки в’їзд та виїзд до центру міста є платними, легко припаркуватися не завжди виходить, а міський транспорт ходить рівно по розкладу, навіть відпочити можна, поки доїжджаєш до роботи.

Але Хаммарбі не став би унікальним районом, якби виділявся лише своїми транспортними рішеннями. Тут є ще одне ключове ноу-хау – вилучення енергії зі сміття і каналізаційних стоків. У місцевих будинках немає звичних баків, і сміттєвози не намагаються вечорами протиснутися до них через вузькі проїзди. Жителі самі сортують сміття: відокремлюють залишки їжі, горючі відходи та інше. Потім складають все в різні пакети, які муніципалітет видає безкоштовно, і викидають їх в сміттєпроводи біля будинку. До речі, пакети мають бути досить міцними, бо після опускання його у спеціальний бак, сміття «мчить» по спеціальній трубі до самого заводу зі швидкістю 70 км/год. Органічні відходи потрапляють на завод з виробництва біогазу, а горючі відходи відправляють на підприємство, яке постачає району тепло.

Зі сміттям у Швеції обходяться вкрай дбайливо: тільки 1% потрапляє на звалища, решта переробляється. Хаммарбі спочатку будувався саме за такими стандартами. Стічні води тут також переробляються – на газ і добрива. Також ними підігрівають воду в кранах.

Заклопотаність екологією в країні – якщо не фетиш, то фішка. Розробники даного проекту не рідко зауважують, що коли країна вирішила в середині 90-х років приєднатися до ЄС, то у неї виникла незвичайна проблема – її екологічні стандарти були вищими, ніж у континентальній Європі. Це заважало вільній торгівлі – європейські продукти до шведських норм не дотягували. І тому для Швеції встановили перехідний період. Врятувало те, що з часом інша частина Європи підтягнулася до рівня Швеції, що в свою чергу показує, що шведи мають показовий вплив на весь Європейський союз.

У Швеції також серйозно подейкують про те, щоб стати країною, яка взагалі припинить використовувати вуглеводні – нафту і газ: планують перейти на електричну енергію з відновлюваних джерел або отриману на атомних станціях. За оптимістичними прогнозами, це повинно відбутися приблизно у 2030 році, а в гіршому випадку – до 2050-го року, пояснюють нам члени шведського парламенту.

Щоправда, залишається питання – наскільки екологічні атомні станції? Щоб вирішити їхню долю, в країні навіть провели референдум, і більшість висловилася за їхнє використання. Шведи порахували, що оскільки АЕС не виробляють вуглекислий газ, який призводить до зміни клімату, то і не шкодять середовищу.

Шведи не просто так стали екологічними – ними рухає глобальний розрахунок. Прагнення до інновацій в екології допомагає державі нарощувати економічне зростання. “Чим зеленіша, тим багатше – перевірено на практиці», – зауважують політики.

З 1990-го по 2015 рік Швеція знизила обсяг викидів парникових газів в атмосферу на 27%. При цьому валовий внутрішній продукт зріс на 63%. Бажання стати більш “зеленими” стимулює винивнення у шведів нових технологій і більш передових виробництв, що експортують товари з високою доданою вартістю. Це і забезпечує зростання.

Таким чином, розумієш, що можна зробити все й неможливого не існує. Звісно, потрібен час, за пару років кардинально змінити систему не вдасться. Однак треба діяти, вже нема куди відкладати, бо на сьогодні екологія нашої країни знаходиться на досить ганебному рівні. Слід ламати стереотипи, розбивати ці наші звичні «мені так зручно, я по-іншому не зможу, мене це влаштовую, ну я якось вирішу цю проблему потім». Ні, це питання потребує злагодженої та витриманої роботи щодня. Знадобиться на один кропіткий рік, щоб можна було говорити про хоч якісь позитивні результати. На власному прикладі можу відзначити, що повернувшись зі Стокгольму, кардинально змінила відношення до використання електроенергії та водопостачання. Тепер гарячу воду вмикаю лише тоді, коли холодною ну ніяк не можу обійтися. Зі світлом така ж ситуація. А датчики на опалювальних батареях знаходяться на відмітці «нуль», оскільки наші апартаменти опалюються за рахунок сусідніх квартир, у яких таких датчиків нема і у них цілодобово гаряче повітря. Так, це чергова наша проблема. Старі системи опалення у будинках, тому коли дуже жарко, ми відкриваємо вікна, таким чином опалюємо вулицю.

Все зводиться до того, що змінювати ситуацію в країні можливо лише через молоде покоління, а діти, відповідно, будуть вдома говорити про це зі своїми батьками, таким чином побічно долучаться й дорослі. У дитячих садочках малечі можна влаштовувати екологічні ігри, загадки; випустити серію канцелярських приладів із схемками на обкладинках, які будуть пояснювати енергозберігаючі процеси,  які поступово будуть змінювати й навчати наших дітей. А у кінці кожного місяця можна організувати тематичне змагання по найбільш економному використанню кожною сім’єю класу  електроенергії, води та газу. Переможців будуть чекати мотивуючи заохочення та призи. Як свідчить досвід Швеції, дітки справляють досить вагомий вплив справляють на своїх батьків, тому такі змагання дійсно стануть у нагоді. Кмітливу й раціонально-виважену молодь треба виховувати. Кожного дня, без перерв. Лише так ми зможемо виховати зовсім нове покоління, яке не буде мислити стандартними кліше, навпаки – продумувати декілька кроків наперед.

Вбачається доцільним організовувати робочі групи із всеукраїнськими візитами в кожне місто у кожній області, влаштовуючи цікаві й глибокі лекції, намагаючись донести до жителів кожного регіону, що зміни можливі, треба просто спробувати. Формат таких зустрічей може обговорюватися також із депутатами міських, селищних рад.

Україна – країна дуже працьовитих й креативних спеціалістів, які цінуються по всьому світові. Тому давайте разом спробуємо об’єднати зусилля й зробити так, щоби усі ці молоді та перспективні залишалися на рідній землі, виїжджаючи закордон лише задля отримання досвіду шляхом стажування. Ми впораємось! Я в нас вірю!

Автор статті щиро дякує Благодійному фонду Богдана Гаврилишина за фінансову та організаційну підтримку поїздки в межах програми “Молодь змінить Україну”.

Глущенко Євгенія

учасник програми “Молодь змінить Україну”,

Швеція, 2015