СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ МОЖЕ СТАТИ ПОШТОВХОМ ДЛЯ ВСІЄЇ ЄВРОПИ, – ОКСАНА ЮРИНЕЦЬ

Народний депутат України, співголова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща Оксана Юринець в інтерв’ю виданню Polukr.net розповіла про нові формати співпраці українських та польських депутатів і про складнощі пошуку компромісу між державами.

– Оксано Василівно, нещодавно Вас обрали співголовою депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща. Чому саме Вас?

– Це було доволі несподівано, адже мене обрали співголовою керівної структури у Верховній Раді без моєї присутності. Зазвичай, за такі посади ведеться боротьба багатьох людей. Як тільки я потрапила в парламент, у мене було бажання очолити цю групу. Але тоді було висунуто екс-міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, і було зрозуміло, що так позиції групи будуть набагато сильніші. Ми всі безапеляційно підтримали Бориса Івановича. Але нещодавно він склав повноваження і рекомендував мене на цю посаду (ще одним співголовою є Микола Княжицький).

Зауважу, що пан Тарасюк зробив дуже багато. Його діяльність була правильна, дипломатична. А в моїй роботі він побачив намагання налагодити тіснішу співпрацю між українцями та поляками. Сподіваюсь, моя праця буде відповіддю на його сподівання покращити роботу групи.

– Чим займається така група? Чи не достатньо роботи МЗС для налагодження співпраці та зміцнення зв’язків?

– Ця група не має якихось особливих інструментів для своєї роботи. На сьогодні аналогічну структуру в Польщі очолює пан Дворчик (голова комітету Сейму зі зв’язків з поляками за кордоном – Polukr.net). Це дуже цікавий політик і унікальний тим, що він історик, відповідно, історичні питання він виносить у Сейм.

Натомість мета діяльності нашої групи – побудова стратегії майбутнього, а не повернення до минулого. Однак, думаю, що нам, спільно із співголовою паном Княжицьким, вдасться якось збалансувати діяльність обох груп. Я справді прийшла дружити – тобто шукати якісь точки, що можуть нас об’єднати, а не роз’єднувати.

Наша група – одна з найбільших у парламенті. Вона об’єднує депутатів із різних фракцій, які мають дотичність до Польщі. Ми шукаємо та напрацьовуємо нові контакти, і це робота між парламентами. Адже, крім того, що є така група дружби, у нас ще є Міжпарламентська асамблея Україна-Польща, а також тристороння асамблея – Польща-Україна-Литва. Тому група дружби – це формат спілкування, зняття якихось непорозумінь між парламентами. Основна форма її роботи – зустрічі українських та польських депутатів.

Джерело: president.gov.ua

Зустріч Президента України Петра Порошенка з Маршалком Сентау Польщі Станіславом Карчевським. Джерело: president.gov.ua

– Відносини України та Польщі зараз переживають не найкращі часи. Чи змінилась риторика колег у Польщі з часу прийняття скандальних ухвал? Чи варто очікувати подальшої ескалації антиукраїнських настроїв?

– Я впевнена, що в цьому питанні все залежить лише від нас. Навіть якщо це одностороннє ухвалення якихось дискусійних рішень, вважаю, що наші польські колеги також прагнуть діалогу, хочуть вибудовувати довгострокові стратегії. Адже очевидно: все, що буде нас сварити, лише на руку третій стороні. І всі розуміють, хто це.

– Чи відчуваєте Ви вплив отієї третьої сторони на відносини України та Польщі?

– Такий вплив відчувався ще до виборів у Польщі, коли до влади прийшла партія «Право і Справедливість». Я зустрічалась з очільником Товариства українців у Польщі Петром Тимою. Він розповідав про такі акції чи заходи, які фінансувала Росія. Сьогодні є дуже багато подій, які, можливо, не є напряму інспіровані Росією. Адже, справді, є певні суперечливі історичні моменти в нашій спільній історії. Якщо ми, однак, будемо кожного разу копирсатись у минулому, то це ні до чого не приведе. Вважаю, що найефективнішою є формула, запропонована Папою Іваном Павлом ІІ: «Пробачаємо і просимо вибачення!».

Очевидно, що нині найвищий рівень відносин з усіх європейських країн у нас із Польщею. Я бачу, що наша група, як і Асамблея, – це той майданчик, де можна шукати оце порозуміння.

– У Польщі останнім часом траплялось багато випадків вандалізму щодо українських пам’ятних знаків. Чи звертаєте Ви увагу колег зі сусідньої країни на це, чи здійснюють вони якісь кроки, щоб припинити наругу над українськими пам’ятниками?

– Ми, звичайно, звертаємо на це увагу. Адже непошана до мертвих, безвідносно до того, якої вони були національності, це великий гріх. І наші партнери поляки чудово це розуміють. Виходячи з того досвіду спілкування, переконана, що це не роблять поляки, які в більшості зацікавлені в добрих стосунках між Україною та Польщею. Можливо, це і є та тертя сторона, про яку ми вже згадували.

Коли були такі випадки вандалізму стосовно польських пам’ятників у нас, все дуже тихо та швидко відновлювалось.Тут, на Західній Україні, є дуже багато польських пам’ятників. Усі вони в належному стані. Якщо ви хочете побачити справді європейське кладовище, приїдьте на Личаківський цвинтар, де лежать герої тих країн, які тут воювали. Це є, власне, європейський взірець ставлення до померлих. Львів’яни так ставляться до цих могил, як, очевидно, хотіли б, щоб ставились до українських поховань на територіях інших країн.

Тому ми доволі часто говоримо про це під час зустрічей із нашими польськими колегами. Коли є аргументи, повага один до одного, то будь-які непорозуміння можна зняти.

– А чи є повага, чи є реальні кроки наших західних сусідів, щоб зупинити нагнітання неприязні?

– Відповідаючи вам, як приклад хочу навести нещодавні події в Перемишлі, коли на українську ходу напала велика кількість невідомих людей. Ми одразу заявили про те, що цій події передувала системна пропаганда, яка полягала в суб’єктивному поданні інформації, яка, звичайно ж, популяризувала такий агресивний спосіб поведінки щодо українців. З іншого боку, тоді представники інтелігенції, зокрема колишній міністр закордонних справ Польщі, вийшли і засудили такі дії. Вони приїхали і помолились на тих могилах, що були сплюндровані, та оприлюднили свою заяву, в якій чітко зазначили: вони засуджують це і весь польський народ стоїть на таких позиціях.

Фото: POLUKR.NET /Андрій Поліковський

Фото: POLUKR.NET /Андрій Поліковський

Ми маємо випадки агресії маргінальних груп людей, які намагаються спровокувати масову антиукраїнську істерію. Зрештою, не виключаю, що й з нашого боку також можуть бути подібні речі.

Думаю, поляки вже усвідомили, що всі ці заяви та подібні інциденти – це маховик, який дуже легко розкрутити і важко потім зупинити. Якщо ми будемо провокувати або сприяти ненависті, злобі, то нічого доброго з цього не буде. Любов та повага набагато дієвіші.

– Борис Тарасюк склав повноваження голови групи міжпарламентських зв’язків з Польщею після прийняття скандальних ухвал польського Сейму. Якщо такий досвідчений депутат «умив руки», що можете зробити Ви? Чи не краще було б просто взяти паузу в цьому діалозі?

– Тарасюк склав повноваження, бо розумів: все, що він робив, а робив він насправді доволі багато, не принесло бажаного результату. Я не думаю, що це були неправильні кроки. Вважаю, що вони були тоді, коли від них майже нічого не залежало. Але те, що треба вибудовувати нові відносини, він це бачить та розуміє.

Стосовно подальших дій – думаю, що ми будемо шукати серед наших депутатів однодумців, які мають хоч якісь можливості для того, щоб ширше спілкуватись з нашими польськими колегами. Якщо нас запрошують на спільні заходи, то ми маємо там бути. Ми повинні бути представниками «м’якої сили». Дипломатія «м’якої сили» має бути присутня з боку України.

Якщо дві молоді, потужні та численні нації в центрі Європи співпрацюватимуть, то це може стати новим поштовхом і для всієї Європи. Крім того, потуга нашої армії, яка на східних кордонах сьогодні стримує агресора, – це також додатковий аргумент для спільної роботи.

Можливо, ми не стільки переймались цими відносинами, скільки треба було. Визнаймо, що і з нашого боку було багато помилок. Однак учасниками цих стосунків мають бути усі – і Адміністрація Президента, і уряд, і парламенти обох країн. Думаю, зараз ми стоїмо на порозі усвідомлення, що, справді, були якісь помилки, ми їх визнаємо, але давайте спільно малювати дорожню карту на майбутнє.

Можливо, тісніша співпраця між нашими двома країнами дозволить і Польщі посилити власні позиції у Брюсселі. Коли вони зрозуміють вигоду від відносин з українською стороною, переконана, нам буде набагато легше їх будувати.

Джерело: FB Оксани Юринець

Джерело: FB Оксани Юринець

– Чи правильною й адекватною є реакція української сторони?

– Я не вважаю, що проблеми почали виникати у зв’язку з приходом до влади нової політичної сили. Справді, у нас були хороші стосунки з попередньою владою Польщі. Але слід визнати, що, можливо, ми також не повною мірою реагували на ті виклики, які були у сфері міждержавних відносин. Однак сьогодні ми повинні шукати точки дотику, шляхи порозуміння саме з владою Польщі. Українські високопосадовці мають налагоджувати ці нові стосунки.

Ще один аспект – регіональна співпраця. Завдяки роботі на місцях ми можемо знімати локальні негативи, які виникають у відносинах двох країн, наприклад, коли наші лікарі їздять стажуватись до польських колег, щоб навчитись користуватись новітнім обладнанням. Ще один приклад – зустріч транспортних комітетів Верховної Ради і Сейму Польщі, де також було прийнято низку важливих рішень, що полегшать комунікації двох країн. І такі варіанти співпраці дають дуже багато для спільного порозуміння.

– Як узгоджуються між собою така виразно антиукраїнська шовіністична риторика окремих політичних діячів в Польщі щодо історичних подій і чітка проукраїнська позиція стосовно подій сьогодення?

– Найгірше є те, що на будь-якому рівні стосунків завжди присутня політика. Але якщо в цій політиці будуть переважати правильні, позитивні месиджі, тоді все буде добре. Сьогодні важливо думати на перспективу, а не розмінюватись на кон’юнктурні, тимчасові речі. Важливо швидко та адекватно реагувати на нові виклики, використовувати усі можливості для зміцнення наших стосунків.

Використання не лише офіційних каналів, а й неофіційних, особистих стосунків обов’язково спрацює. Навіть якщо йдеться про голів обласних рад, що межують з Польщею, вони мають бути присутні на всіх подіях, де можна вийти на якісно новий рівень відносин. Є дуже багато неофіційних заходів, присутність на яких і добре спілкування можуть зняти дуже багато негативу. Адже коли ми спілкуємося з польським колегами в неофіційній обстановці, вони визнають, що у нас свої історичні та політичні особливості. Ми їм пояснюємо, що в країні війна, і нам необхідні герої, які об’єднують націю навколо ідеї боротьби з окупантом. І ми не можемо заперечувати один одному наших героїв. Це однозначно. Ми мусимо розуміти, що такою була історія, і це вже не змінити.

– Як можна (і чи можна взагалі) вирішити давню та болючу суперечку двох народів щодо спільної трагічної історії?

– Мені колись ставили питання: як можна було під час важливого візиту польського президента в Україну назвати Московський проспект у столиці іменем Степана Бандери? Я відповіла: було б великою проблемою, якби Варшавський проспект назвали іменем Бандери. Сьогодні усі наші національні герої є символом боротьби українського народу проти російської агресії. Це такий засіб мобілізації української нації. Будь-який герой має в історії свого життя якісь суперечливі моменти, адже це живі люди.

Якщо дивитись об’єктивно – у нас з Польщею немає жодних суперечностей, здатних нас розділити. Так, є історія, є сумні моменти наших відносин, але це вже минуле. Важливо про це говорити, важливо налагоджувати діалог. Адже дуже часто інформаційний вакуум заповнюється негативом. Ми маємо спілкуватись та використовувати кожен момент для цього. Тоді, не сумніваюсь, наша співпраця принесе успіх обом країнам.

 

Розмовляв Віктор Біщук

http://www.polukr.net