КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК “М’ЯКА СИЛА” ТА ЗАХИСТ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Наприкінці 2017 року відбувся Міжнародний культурологічний форум «Культурна дипломатія: стратегія, моделі, напрями», який став головним науково-практичним заходом у галузі культурології в 2017 р. Учасники Форуму зосередяили свою увагу на питаннях культурної політики України на міжнародній арені та культурі як сфери національної безпеки, міжнародного досвіду культурної політики та брендингу міст як її складової. Форум став місцем обміну досвідом на тему культурної дипломатії та ефективних сучасних культурологічних практик загалом. До участі було запрошено науковців, практиків, представників державних органів влади, експертів, аналітиків та журналістів. Результатом Форуму стало науково-популярне видання «Культурологічний альманах», де були опубліковані доповіді учасників серед яких і публікація учасниці програми “Молодь Змінить Україну” – Юлії Харченко (Засновниця спільноти проактивних творчих людей Art Business League, коуч з розвитку талантів, бізнес-тренер Центру Томалогії).

Тема доповіді: КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК “М’ЯКА СИЛА” ТА ЗАХИСТ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Текст доповіді:

Людська гідність та свідомість – важливі речі у країнах сталого розвитку. Людина, кожен з нас, сам по собі, першочергово вже є цінність як така. Кожен з нас заслуговує жити наповненим життям, реалізувати свій потенціал та робити свій внесок у розвиток суспільства. Інша парадигма і точка зору на життя – становлення за рахунок інших, що у глобальному масштабі призводить до такого ж ставлення і до сусідніх країн з природними ресурсами та їх потенціалом.

Варто згадати, що заснуванню ООН були передумови, які і визначили основні цілі організації, ще 1945р, а саме: підтримувати міжнародний мир та безпеку; розвивати дружні відносини між націями на основі поваги та принципу рівноправ’я і самовизначення народів; здійснювати співробітництво для розв’язання міжнародних проблем та для заохочення й розвитку поваги до прав людини й основних свобод; організовувати і погоджувати дії націй для досягнення цих спільних цілей. Це міжнародні цінності та орієнтири, які потребують з часом нових механізмів реалізації, через те, що старі втрачають свою актуальність та дієвість [1].

Тероризм, наркобізнес, екологічна безпека, збройні конфлікти, анексії – це все набуло глобального та регіонального рівня. Вирішення проблематики такого масштабу потребує залучення великої кількості держав і мистецтва пошуків компромісів та генерації рішень, розширення і поглиблення міжнародного співробітництва та взаємодії в самій державі, застосування системного підходу до вирішення питань.

В цьому контексті, актуалізується питання становлення культурної дипломатії та розвиток цієї “м’якої сили” (soft power), яка буде виступати каталізатором стратегії дипломатії, де головуючим є вплив жорсткої влади.

Аналізуючи поняття культура, варто зазначити, що Цицерон увів поняття cultura animi – «оброблення душі», застосувавши сільськогосподарську метафору до розвитку душі як філософської категорії. Він бачив у культурі спосіб подолання різних проявів варварства й інструмент для перетворення людини в повноцінного громадянина. Культура – це поєднання людських знань, переконань і норм поведінки, які ми переймаємо, а потім передаємо майбутнім поколінням. Культура – ключовий фактор соціалізації, який регулює різні сфери взаємодії людей. Тому і виникає різноманітність її ролей у суспільстві [2].

У період конфліктів і напруженості мистецтво зазвичай відходить на задній план. Проте творчість властива людям як у мирний, так і в обтяжений конфліктами час. Після масштабних конфліктів і катастроф культурна спадщина стає символом та інструментом для відновлення суспільства [2] .

Американський політолог Мілтон Каммінгс називає культурною дипломатією “обмін ідеями, інформацією, цінностями, переконаннями та іншими аспектами культури з метою зміцнення взаєморозуміння”. Єжи Онух, практикуючий культурний дипломат, екс-директор Польського Інституту в Україні і США вважає, що “культурна дипломатія – це продаж іміджу країни засобами культури”. Чистий менеджмент з просування вартісного мистецького продукту в правильному місці в потрібний час.

Мистецтво надає витонченості та “лагідності” політичним стратегіям. Допомагає утримати повагу до країни, нації, конкретної людини, як представника суспільства. Політичні режими змінюються, а емоційна пам’ять залишається [2].

Дослідження таких формувань, як Британська Рада, Французький Інститут, Ґете-Інститут показало, що це визнані лідери і піонери культурної дипломатії з глобальними культурними проектами. Також гарний приклад діяльності у сфері культурної дипломатії мають Альянс Франсез, Французький Інститут, Польський Інститут, Чеський Центр. Всі інституції мають різну структуру надходжень, де є фінансова підтримка у вигляді видатків з бюджету, субсидії, можливість формувати власний бюджет через реалізацію проектів, фандрейзинг. Функції державних установ і інституцій не дублюються, так як існує процес планування та розробки стратегії з урахуванням різних стейкхолдерів процесу просування інтересів країни на території інших держав з метою налагодження міжкультурного діалогу. Наявність у країнах представників інших культур та традицій потребує присутності міжкультурних програм та функцій культурної дипломатії. В Україні під час Революції Гідності була створена мережа Global Ukrainians, одним з напрямків діяльності якої наразі є культурна дипломатія. Створення такої мережі також зумовлено загальновизнаною потребою більш системної та скоординованої співпраці між українськими лідерами волонтерських рухів, громадських організацій всередині країни та закордоном, та державними структурами, відповідальними за зовнішню інформаційну політику [5, c.15].

Культурна дипломатія для України – це важливий елемент стратегічної діяльності, “м’яка сила”, через яку можна набагато легше ввійти в кожну країну і знайти підтримку на суспільному рівні [5, c. 20]. Це інструмент для реалізації національних інтересів, але за умови системного застосування та ефективної координації зусиль та генерування якісного контенту на експорт.

Різноманітність активностей “народних дипломатів” України вражає. Власними зусиллями активісти культури, волонтерські рухи та громадські організації проводять дні культури, покази фільмів, театральні вистави, митці самостійно організовують культурні обміни та виставки, конференції, виступи дитячих колективів, фестивалі, форуми, книжкові ярмарки, тижні моди. Участь державних інституцій України у таких проектах мінімальна, немає єдиної стратегії та бачення напрямку розвитку культурної дипломатії на визначений період [5, c. 21].

Проблему може вирішити комплексний підхід до питання таких агентів, як: Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство культури України, Міністерство освіти і науки, Комітет з національної премії Тараса Шевченка, митці, експерти, волонтери, науковці, українці-експатріанти. Головною задачею культурної дипломатії України щодо змісту на сьогодні є розповідь про спадщину країни у модерному ключі. Для цього потрібно залучати у створення українського контенту іноземних культурних резидентів. Не зациклюватися тільки на минулому, а поєднувати минуле із сучасним і фокусуватися на меті, яку хочемо досягти, щоб в результаті культурна дипломатія стала на захист національних інтересів та безпеки, розвиваючись відповідала на зовнішні виклики та загрози.

Список використаних джерел:

  • Кузьмич С.А. “Досвід Австріїї. ООН”, 2015 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bhfoundation.com.ua/news_841.html
  • “Культура і креативність”, Лекція 1 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.culturepartnership.eu/ua/publishing/course/lecture-1. – //https://www. Culturepartnership.eu/ua/article/cultural-diplomacy
  • Розумна О.П. “Культурна дипломатія України: стан, проблеми, перспективи”, НІСД, 2016 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/kultu_dypl-26841.pdf
  • Розумна О.П. “Публічна та культурна дипломатія України”, 2016// [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://kennankyiv.org /wp-content/uploads/2016/04/Rozumna_Agora_V16_final-8.pdf
  • “Стратегія розвитку народної дипломатії через мережу Global Ukrainians на 2017-2018 роки”, – 2015-2016 – С. 3-29.