«Коли голос людей, які вийшли на вулиці, є заслабким – це проблема не законодавства, а влади»

   Майже не щомісяця українські ЗМІ, українські й міжнародні правозахисні організації піднімають питання про розслідування порушень прав людини під час подій Євромайдану, заворушень в Одесі, анексії Криму та подій на окупованих територіях Сходу України. Інша порція тиску щодо необхідності розслідувань й впровадження відповідних санкцій надходить від США та ЄС.

     За останні два роки в Україні проведена низка досліджень на тему прав людини. Так, згідно даних з доповіді «Свобода в світі 2015», підготовленої неурядовою організацією Freedom House, «Україна «зберегла демократичні завоювання», досягнуті після повалення у 2014 році президента Віктора Януковича». Проте збройний конфлікт на східних територіях, дискусійні обговорення питання децентралізації і протистояння серед політичних діячів загальмували подальший прогрес. А із з семи можливих балів за рівень свободи, стан дотримання громадянських прав та повагу до політичних прав Україна отримала по три бали й віднесена до частково вільних держав. За даними ООН, період із середини квітня 2014 року по 30 травня 2015, були убиті принаймні 6,417 осіб, у тому числі, щонайменше 626 жінок, і щонайменше 15,962 особи були поранені в зоні конфлікту на сході України. Правозахисники наводять чисельні приклади тортур і жорстокого поводження в місцях позбавлення волі, вчинені як незаконними озброєними групами, так і підконтрольними Україні силами. У 2014 – 2015 рр. спільними зусиллями програмної ініціативи «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження», Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Координаційного центру з надання правової допомоги та Центру «Дослідження проблем верховенства права та його втілення у національну практику України» Національного університету «Києво-Могилянська академія» було проведене інше дослідження, присвячене дотриманню прав і гарантій затриманих осіб в Україні – «Процесуальні гарантії затриманих осіб». Як виявилось, нерідко порушуються й основні гарантії особи у разі її затримання. Так, на місці затримання надається лише 1% інформації про права; 35% інформації про права не надається взагалі.

     Отже, як ми бачимо, рівень здійснення правосуддя та належного дотримання прав людини в Україні залишається незадовільним.

Сьогодні в нашій державі як ніколи нагальним є використання й залучення міжнародних практик та експертів зі знаннями й досвідом у сфері захисту прав людини, так само, як і наявність та долучення високопрофесійних українських громадських діячів, активістів й експертів з відповідними знаннями.

«Коли голос людей, які вийшли на вулиці, є заслабким – це проблема не законодавства, а влади»

   Відвідування НГО «Женева для захисту прав людини» допомогли отримати «їжу для роздумів» над безліччю українських питань, а також практичні поради щодо вирішення ситуації з незадовільним рівнем правосуддя та дотримання прав людини.

      По-перше, якщо розглянути систему стандартів і механізмів їх впровадження, то в Україні порушуються зобов’язання перед міжнародню спільнотою. І однією з основних причин Президент НГО «Женева для захисту прав людини» Едріен-Клод Цоллер назвав неспроможність прийняття об’єктивних рішень та виконання необхідних регулювань на державному рівні через приватизованість та заангажованість більшості інституцій, а тому  —захист особистих інтересів цими приватними осами. У підтвердження цієї ж проблеми пан Едріен наголосив, що в Україні великого значення відіграє влада, вага якої часто навіть значно більша, аніж роль будь-яких законодавчих норм.

    Відповідь на питання «Як з цим боротись і що можна зробити?» ми отримали досить практичну. Кожний, хто зацікавлений у долученні до процесів регулювання дотримання прав людини (в Україні), має можливість брати участь у спеціальних процедурах при Управлінні Верховного комісара ООН й Ради ООН з прав людини, наприклад, повідомляти про порушення; відповідні есперти можуть відправляти заявки на посаду незалежного експерта ООН Ради із захисту прав людини тощо. Окрім цього співпраця з власне НГО «Женева для захисту прав людини» може стати також корисним інструментарієм для українських правозахисників, оскільки дана організація проводить тренінги, де вивчають функціонування окремих структур ООН та їхній зв’язок і роль у сфері захисту прав людини; відповідні міжнародні й регіональні процедури; механізми роботи Ради із захисту прав людей та підготовку Універсального періодичного огляду; функціонування договірних органів; механізми заручення підтримкою національних установ; розробку вітчизняних і міжнародніих стандартів; зміцнення правозахисних рухів й правил міжнародного кримінального права тощо. Тому наступним кроком може стати навчання в Женеві українських експертівта активістів із захисту прав людини на відповідних тренінгах (відомо, що наступний курс навчання буде проходити з 12 по 23 вересня 2016 року в Женеві, під час сесії Ради з прав людини).

    І наостанок, «Ми маємо вчитись на власному минулому. Тому всі злочини мають бути розглянуті в судовому порядку, а всі жертви — мають бути виявленими».

Богдана Сендзюк,
учасниця програми “Молодь змінить Україну”