ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ В ЕКОНОМІЦІ ТА ПОБУТІ

Міжнародні та українські експерти обговорили енергоефективність в економіці та побуті в рамках Міжнародного інвестиційного бізнес-форуму

6-9 листопада 2012 р. у Києві пройшов IV Міжнародний інвестиційний бізнес-форум з енергоефективності та відновлюваної енергетики. За сприяння Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-Club» та Міжнародного енергетичного центру ім. І.Люндіна у рамках форуму відбулися круглі столи на теми «Зниження кінцевого споживання енергоресурсів: чи готова Україна?» та «Енергозбереження у побуті: як платити менше».

Питання енергозбереження та енергоефективності у промисловості й житлово-комунальному господарстві, зміни державної політики у цій сфері обговорювали під час круглого столу не лише українські фахівці – представники Держенергоефективності, обласних адміністрацій, але й міжнародні експерти. Учасники обговорення зійшлися на тому, що для підвищення енергоефективності української економіки потрібні, з одного боку, зусилля бізнесу із впровадження нових технологій, з іншого, – відповідні регуляторні умови.

«Для модернізації промисловості в напрямку підвищення енергоефективності потрібне впровадження систем енергоаудиту та енергоменеджменту. Якщо на рівні великого бізнесу у Євросоюзі на це спрямовані певні директиви та вимоги, то на рівні малого та середнього бізнесу до заходів із енергоефективності можуть стимулювати позитивні приклади, публічні звіти щодо енергоефективності… Для України важливо також переглянути систему субсидування населення – не можна дотувати 100% громадян, від олігарха до найбіднішої пенсіонерки. Витрачати 6% ВВП на субсидування оплати енергоресурсів – Україна не може собі цього дозволити», – відзначив Вальтер Треттон, керівник відділу програм допомоги «Енергетика, транспорт та навколишнє середовище» Представництва Євросоюзу в Україні.

На думку Джозефа Герцля, міжнародного експерта з питань енергоефективності та енергозбереження, у реформуванні енергетичної сфери потрібно звернути увагу на три основних аспекти. Передусім, ідеться про державну та муніципальну політику. Так, наприклад, в Україні задовільне енергетичне законодавство, але є питання, які мають вирішуватися на місцевому рівні, наприклад, проекти із відновлюваної енергетики. І ось тут потрібно створювати відповідні умови.

Друге питання – реалізація пілотних проектів, які стимулюватимуть як бізнеси, так і населення перейматися питаннями енергозбереження, адже для того, щоб заходи із енергозбереження, філософія енергоефективності набули популярності, люди мають побачити їх у дії. І нарешті, потрібен комплексний підхід до реформування енергетики – взаємопов’язане створення інфраструктурних, правових, фіскальних, соціальних умов для впровадження нової політики.

«Політика держави – це справді один із ключових чинників, адже вона справді створює можливості для підвищення енергоефективності, залучення інвестицій, реалізації нових підходів тощо. Ще для України дуже важливим є інформування громадськості. Коли уряд не працює з населенням, будь-які реформи стають для нього несподіванкою. А без підтримки громадськості реформи неможливі», – відзначив Олександр Тодійчук, директор міжнародного енергетичного центру ім..І.Люндіна та президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-Club».

Якщо енергоефективність у промисловості та сільському господарстві є предметом зусиль держави, то на енергозбереження у побуті звертається менше уваги. Але з огляду на те, що зростання цін на енергоносії неминуче, пересічні громадяни дедалі більше цікавляться цим питанням.

Якраз про можливості створення енергоефективного помешкання і говорили під час круглого столу представники команій, що займаються виробництвом та постачанням теплоізоляційних матеріалів, енергозберігаючих вікон, електрообладнання тощо. На думку фахівців, низька енергоефективність українського житла пов’язана із відсутністю будівельних стандартів, недостатністю технічних знань, низькою обізнаністю інвесторів, власників, кінцевого споживача із енергоефективними стандартами, недостатньою мотивацією у зв’язку із низькими тарифами. До речі, у європейських країнах, як розповіла Ута Лінар, керівник відділу територіального розвитку та програми Twining, споживачів до енергозбереження спонукають не лише високі тарифи, але й відповідна пропаганда та проекти своєрідних «змагань» між домогосподарствами.

Як свідчить європейська практика та досвід наших найближчих сусідів, перехід до енергозбереження та енергоефективності завжди відбувається за участі та об’єднання зусиль як держави, так і суспільства. «Економити 1 Квт енергії удвічі дешевше, ніж його виробляти. З огляду на те, що ціни на енергоносії лише зростатимуть, бо зараз вони утримуються на досить низькому рівні з останніх сил, суспільство має змусити уряд рахуватися зі своїми енергетичними інтересами», – наголосив Олександр Тодійчук.