АНТИКОРУПЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: ЧИ ВИСТАЧИТЬ НОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА?

Учасник програми “Молодь Змінить Україну” Олексій Букін (м. Вінниця) обмірковує шведський досвід боротьби з корупцією та перспективи антикорупційної реформи в Україні.

Пріоритетне значення боротьби з корупцією та оновлення влади у процесі розбудови правової держави не ставиться під сумнів ані суспільство ані владою.

Створення Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердження Державної програми з імплементації Антикорупційної стратегії на 2015-2017 рр., а також цілої низки інших законодавчих актів щодо запобігання та протидії корупції, – основні кроки влади у 2015 році на шляху боротьби з корупцією.

Однак, за результатами дослідження, проведеного соціологічною службою Центра Разумкова, 53 % українців вважають корупцію найбільшою проблемою сучасної України, у той час як 80 % дотримуються думки, що влада країни погано справляється із боротьбою з корупцією. Слід зазначити, що наведене дослідження проводилося за підтримки уряду Швеції, країни, що очолює світовий рейтинг правових держав та має один з найнижчих індексів сприйняття корупції за версією Transparency International.

Перейняти шведський досвід запобігання та боротьби з корупцією отримала шанс група молодих українців, що у жовтні відвідала Стокгольм з навчальним візитом, організованим за підтримки благодійного фонду Богдана Гаврилишина “Молодь змінить країну”.

На запитання українських гостей відповідали представники Міністерства юстиції, Національного агентства з попередження злочинності, а також міжнародний координатор інституту Парламентського Омбудсмена.

Причини рекордно низького рівня сприйняття корупції у країні шведи в першу чергу вбачають у таких історично сформованих особливостях функціонування органів державної влади як прозорість та доступність, а також у високому рівні суспільної та правової свідомості.

Представники Міністерства юстиції Швеції з гордістю відзначили, що у країні немає ані спеціалізованого антикорупційного органу, ані загальнодержавної стратегії запобігання корупції. В 2002 році за рекомендацією GRECO у Генеральній Прокуратурі Швеції був створений Департамент з питань запобігання та протидії корупції, призначенням якого став збір та аналіз інформації щодо проявів корупції у державі, а також надання рекомендацій правоохоронним органам щодо заходів запобігання корупції. У 2012 році у структурі Шведської Поліції також був утворений Антикорупційний Департамент, у компетенцію якого увійшло розслідування міжнародних корупційних злочинів за участю шведських громадян. Офіційна статистика свідчить, що за період з 2003-2014 у країні було проведено понад 600 кримінальних справ, пов’язаних з корупційними діями, за якими було засуджено біля 200 осіб. Небагато, чи не так?

Проте, статистика, з якою учасників групи познайомили представники Національного агентства з попередження злочинності (незалежне опитування Eurobarometer, що проводиться Європейською Комісією) дещо відрізнялася від офіційної. Приблизно 12 % шведів відчувають вплив корупції у повсякденному житті (у той час як середній показник по Європі – 26%), 36 % топ-менеджерів шведів вважають, що корупція у певній мірі впливає на здорову бізнес конкуренцію у країні (середній показник по Європі – 73 %). Учасники групи впевнилися, що проблема корупції є актуальною не лише для України та обговорили з шведськими колегами найбільш ефективні заходи запобігання та попередження корупції, попередньо вичленивши сфери суспільного життя з найвищими корупційними ризиками.

Неврегульованість фінансування політичних партій наразі є перепоною на шляху розбудови демократичної політичної системи Україні, що в повній мірі віддзеркалює інтереси населення. Проект закону, що передбачає державне фінансування політичних партій (№ 2123 а), прийнятий ВРУ у першому читанні в липні, а політичні партії нажаль все ще фінансуються виключно приватними особами.

Фінансування політичних партій у Швеції за загальним правилом державне, проте анонімні приватні пожертви не заборонені. Механізм державного фінансування партій врегулюваний законодавчо, обсяг фінансування залежить від кількості голосів, що отримала на виборах партія. Особливості ж приватного фінансування до 2015 року були врегульовано лише Колективною Угодою між партіями (дія Угоди не поширювалась на партії муніципального рівня), що передбачала необхідність розкриття приватних пожертв, яке тим не менш не було обов’язком партії. У 2015 вступив у силу закон, розроблений за рекомендаціями GRECO, що зобов’язує усіх кандидатів-самовисуванців розкривати щорічний дохід, а політичні партії розміщувати на спеціальному веб-сайті інформацію про джерела пожертв, розмір який перевищує 2500 євро. Рекомендації GRECO також стосувалися конкретизації механізму декларування конфлікту інтересів у депутатів Парламенту, проте ідеї запропоновані організацією досі не були втілені, а депутати самостійно продовжують обирати голосування від яких необхідно утриматись в результаті наявності конфлікту інтересів.

Нажаль декларування доходів народними обранцями і в українських реаліях в повній мірі не забезпечує уникнення конфлікту інтересів. Залишається лише сподіватися, що з набранням сили Законом “Про перевірку на доброчесність публічних службовців”, яке заплановано на початок 2016, та введенням в дію нової системи фінансового контролю активів і доходів публічних службовців, механізми попередження виникнення конфлікту інтересів у чиновників почнуть працювати не лише декларативно.

Прогресивним кроком на шляху боротьби з корупцією шведські колеги визнали  передбачений Законом “Про запобігання корупції” механізм анонімного повідомлення про факти корупційних правопорушень. Шведське законодавство передбачає лише обов’язок осіб, які отримали інформацію про факт корупційного правопорушення, не розголошувати джерело отримання такої інформації у разі, якщо вона була надана державним службовцем, що розкрив свої персональні дані.

Погодилися шведи і з необхідністю законодавчого впровадження світового досвіду реєстрації та регулювання діяльності лобістських груп, що наразі не знайшов закріплення як в українському, так і у шведському законодавстві.

Найвідчутнішою для власної країни шведські колеги визнали проблему корупційних ризиків у контексті децентралізації влади. Із наданням широкої автономії муніципалітетам та переданням приватним компаніям повноважень на виконання деяких послуг, що раніше надавалися виключно державою, суспільство втрачає контроль над ефективністю використання державних коштів. На контракти, що укладаються приватними компаніями не поширюється принцип відкритого доступу до публічної інформації.

Таким чином, умови,  на яких приватні компанії укладають угоди з третіми особами щодо виконання послуг, повноваження на надання яких були делеговані їм державою, є конфіденційними для громадськості. Законодавство Швеції, як і законодавство України, встановлює перед органами місцевої влади, що делегували частину повноважень приватним компаніям,  лише загальну вимогу щодо укладення такими компаніями угод в інтересах суспільства та інформування громадськості щодо загальних умов укладених угод. Зміни як до українського, так і до шведського законодавства щодо питання, важливість якого ніхто не ставить під сумнів, поки що, нажаль, знаходяться на етапі розробки та обговорення.

Шведські колеги також констатували недостатню законодавчу врегульованість процедур державних закупівель у власній державі  та виразили сподівання, що останні зміни до українського законодавства у сфері державних закупівель забезпечать прозорість та ефективність функціонування відповідних механізмів в Україні.

Ще одним недоліком у власному антикорупційному законодавстві шведські колеги вважають неможливість притягнення до відповідальності юридичної особи Швеції за вчинення міжнародного корупційного правопорушення, у разі, якщо таке правопорушення було вчинене службовою особою, що не є громадянином Швеції. Слід зазначити, що згідно з Планом дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, до ККУ були внесені зміни, що передбачають можливість притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення незалежно від громадянства службової особи, що вчинила таке правопорушення.

Обговорюючи кримінально-правові норми щодо притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення, представники шведських інституцій відзначали, що конструкція відповідних правових норми карного кодексу України в повній мірі корелює з нормами шведського антикорупційного законодавства, а перебіг процесу гармонізації масиву антикорупційного законодавства України визначили як “надзвичайно динамічний”.

Позаочі шведи кажуть, – “з корупцією потрібно не боротися, необхідно попереджувати виникнення корупційних передумов”. Політична стабільність, економічна далекоглядність та виважена державна політика попередження злочинності – основні причини, які на думку представників шведських державних агенцій запобігають розповсюдженню корупції як масового явища у шведському суспільстві.

Відвідуючи протягом тижня у Стокгольмі офіси звичайних державних організацій, які більше схожі на офіс “Microsoft” у Києві починаєш розуміти, що шведи знають про що говорять. Проте не просто говорять, “transparency” та “efficiency” це цінності, які розділяє кожен швед. Розділяє не тому, що боїться покарання, а тому що знає, – його особисте благополуччя це лише частина загального суспільного блага.

Впевнений, одночасний запуск реформ майже в усіх сферах суспільного життя є не помилкою, а критичною необхідністю, яка вже давно визріла у суспільстві та виплеснулася у Революції гідності.

Маю щиру надію, що саме покоління народжене після здобуття Україною незалежності перетворить Україну на європейську державу.

Олексій Букін