5 СПОСТЕРЕЖЕНЬ: ЯК ПРАЦЮЮТЬ ДЕРЖАВНІ УСТАНОВИ ТА ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА В НОРВЕГІЇ

Поїздка нашої групи до Норвегії виявилася напрочуд цікавою. Хотів би поділитися деякими моїми спостереженнями про організацію роботи державних установ та дипломатичної служби Королівства. МЗС Норвегії дозволило нам поспілкуватися з великою кількістю співробітників, поставити їм будь-які питання і трохи відчути як ведеться робота у місцевих центральних органах виконавчої влади. З нами говорив, зокрема і перший посол Норвегії в Україні пан Олав Берстад. Одним цим вчинком – запросити на зустріч з молодіжною делегацією особу, яка є найбільш компетентною в питанні, що буде обговорюватися – відомство продемонструвало напрочуд професійний підхід. Не кажучи вже про кореспонденцію через електронну пошту: відповіді на листи надходять одразу і є змістовними.

Загалом, з побаченого можна зробити такі узагальнення:

  • По-перше, у МЗС Норвегії працює більше співробітників, ніж у вітчизняному відомстві закордонних справ: приблизно 800 осіб у центральному апараті, проти 600 у нас. Відповідно, разом з працівниками у закордонних дипломатичних установах цифри складають 2, 5 та 1,5 тисяч службовців. МЗС – найбільше міністерство у норвезькому уряді. У працівників міністерства відповідна заробітна плата, яка приблизно співвідноситься з доходами осіб, зайнятих на аналогічних посадах у приватному секторі. Завдяки цьому до відомства потрапляють компетентні та мотивовані кадри.13116440_529498573899924_3055534856149512353_o
  • По-друге, рівень матеріально-технічного забезпечення у норвезьких дипломатів є абсолютно пристойним і дозволяє ефективно виконувати службові задачі. При цьому, біля входу до МЗС можна побачити парковку для велосипедів і я маю підозру, що ними їздить не тільки адміністративно-технічний персонал відомства, але то вже аспект загального рівня культури, в даному випадку досить специфічної, як для українців.

За останні два роки українська дипломатія продемонструвала чимало сильних сторін і позитивних моментів, проте для досягнення всебічної ефективності самого ентузіазму недостатньо.

  • По-третє, терміново необхідно розділити політичні посади та професійних держслужбовців. Це критично необхідно для утвердження сталого зовнішньополітичного курсу, виключення прийняття рішень з мотивів, інших, ніж загальнодержавні інтереси. В Норвегії Міністр – суто політична посада, велику роль, перш за все в кадрових питаннях, відіграє Секретар – керівник апарату – кадровий дипломат. Сподіваємося, що приблизно такі ж механізми будуть можливі і в Україні з прийняттям нового закону про державну службу.
  • По-четверте, МЗС повною мірою курує популяризацію Норвегії в світі, культурну дипломатію, те чого нашій країні так не вистачає. На жаль, Україна так і не має стійкої позитивної асоціації з чим-небудь позитивним в очах пересічного іноземця. Крім того, про Україну мало інформації доступними для іноземців мовами, за винятком подій останніх двох років – Революції Гідності та війни – часто інформація про н13123282_529498940566554_3640310283232570477_oашу країну ретранслюється до світу з позиції Росії, що спотворює у цільової аудиторії реальну ситуацію та формує думку, вигідну нашим ворогам.
  • По-п’яте, існує нагальна необхідність підвищити престиж праці державних службовців, зокрема, і особливо, дипломатів. У Норвегії до МЗС йдуть працювати після проходження конкурсу випускники університетів, які пишаються такою можливістю побудувати кар’єру і служити своїй країні. Таке ставлення молоді та сприйняття суспільства можливе лише при ситуації коли кадри вирощують та бережуть. Дипломатична кар’єра виступає потужним засобом самореалізації та приваблює часто найуспішніших та найталановитіших. Без престижності державної служби та відповідного забезпечення цього годі чекати.

Володимир Різніченко